Пошук

Зубчик Сергій Миколайович

Зубчик Сергій Миколайович, позивний «Улітка», народився 17 травня 1986 року в с. Орлівка Березнівського р-ну Рівненської області. 

Навчався до 2001 року у Орлівській школі, закінчив 9 класів. Опісля продовжив навчання у Тишицькій ЗОШ.

Пройшов професійне навчання у м. Рівне за направленням Державної служби зайнятості. Отримав спеціальність «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів». У вільний час займався виготовленням меблів.

У 17 років Сергій познайомився з майбутньою дружиною Валентиною. З якою пізніш у нього народилося двоє дітей, донечка Анастасія, котру він жартома називав «Сергійкою», та син Михайло.

У 18 років у Сергія розпочалася строкова військова служба, яку він проходив у прикордонних військах спочатку у м. Великі мости (Львівська область), а потім у м. Котовськ (Одеська область). Отримав звання: молодший сержант.

«Під час військової служби він дуже захопився дресируванням собак. Мріяв про власну собаку. Як тільки ми переїхали проживати у місто Рівне, його мрія здійснилося, ми завели вівчарку Сару», – згадує колишня дружина Валентина.

Був період коли пара проживала у місті Києві. Сергій влаштувався на роботу начальником охорони супермаркету «Сільпо». 

У 2009 році, після народження першої дитини, молода сім’я переїхала на тимчасове проживання до батьків Сергія, у с. Орлівка. Пізніше розпочали будівництво власного будинку в с. Рокитне, куди і переїхали.

Тривалий час Сергій працював на Рокитнівському скляному заводі, але потрапив під скорочення. Пошуки нової роботи привели його до Рокитнівського відділення міліції (нині поліції). 

Оскільки сержант Сергій мав навички дресирування та виховання службових собак, вирішив вступити до Житомирського училища професійної підготовки працівників міліції на спеціальний цикл кінології. 

«Був одним з кращих інспекторів-кінологів Житомирського УПППМ, отримував відзнаки, грамоти та дипломи за сумлінне виконання службових обов’язків.

Один з перших на Рівненщині, хто почав реалізацію пілотного проєкту розкриття злочинів за допомогою службових собак», – розповіли колеги.

У 2014 році разом з власною службовою собакою Джері стали на захист держави від окупантів на Донецькому напрямку. Сергій навчав собаку знаходити вибухонебезпечні засоби та пристрої. Під час однієї з таких бойових задач Джері отримала поранення, і далі виконувати службу уже не могла.

Повернувшись з АТО, Сергій продовжив працювати у поліції, проте не на довго. Згодом звільнився і влаштувався працювати на скляний завод.

У 2018-2019 роках підписав контракт на рік, служив у морській піхоті,  був командиром відділення інженерно-саперного взводу, інженерно-саперної роти військової частини с. Дачне (Одеська область). 

У 2020 році Сергій та Валентина офіційно розлучилися. На той час він проживав у м. Торецьк (Донецька область) з цивільною дружиною Вікторією, яка пізніше разом з тіткою переїхала на Рівненщину, до будинку батьків Сергія. 

Після короткої зимової відпустки, навесні 2020 року знову поїхав в зону ООС (був професійним сапером). Восени 2021 року підписав контракт. 

Повномасштабна війна зустріла його під Маріуполем. Сергій був головним сержантом інженерно-саперного взводу 503 обмп. За словами командира й побратимів, – «Сергій був Справжнім в усьому: високим професіоналом саперної справи, відповідальним, ініціативним сержантом, добрим, вірним товаришем, відданим воїном, патріотом...». Невдовзі Сергій отримав поранення і лікувався в госпіталі в Дніпрі.

8 липня 2022 року поблизу населеного пункту Авдіївка (Донецька область), під час запеклого стрілецького бою з рашистами Сергій отримав травми несумісні з життям. 

Колишня дружина Валентина згадує, що «після завершення «важливого завдання» Сергій мав їхати у відпустку на 10 днів. Але... не судилося! Його привезли, зібралася вся родина, рідні та знайомі, щоб провести Героя в останню дорогу: від отчого дому до місця останнього спочинку…». 

Поховали Сергія 18 липня 2022 року на кладовищі с. Орлівка (Рівненська область).

Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно). Отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаль «Учасника АТО», подяки «За розмінування територій Донецької та Луганської областей» та інші.

У пам’яті рідних Сергій залишиться веселим, життєрадісним чоловіком, люблячим батьком, «душею компанії», котрий любив жартувати, мав багато товаришів та друзів.

 


 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора